Упорядковані угіддя чи «білі плями» для браконьєрів?
У зв’язку з припиненням юридичних осіб низки лісгоспів шляхом приєднання до інших лісгоспів на Чернігівщині зависло в повітрі 225 тисяч гектарів мисливських угідь.
Раніше за ними здійснювали догляд єгері лісгоспів, а нині це мисливські угіддя державного мисливського резерву, а по суті – «білі плями» на карті угідь, на яких де-юре заборонено полювання та ведення мисливського господарства, а де-факто через відсутність належного нагляду з боку користувачів браконьєри можуть знищити все живе. І війна цим виродкам – не перешкода! Державні чиновники, відповідальні за мисливський нагляд, змушені звертатись до суміжних користувачів мисливських угідь, аби ті взяли у користування хоча б частину з цих угідь. Але разом із тим, де правди діти, виникають непорозуміння між мисливськими колективами та власниками мисливських господарств. Один із таких конфліктів виник на Борзнянщині, в Махнівці Плисківської громади, і спонукав до загального обговорення, яке зрештою перейшло в конструктивне русло і сприяло налагодженню взаємного діалогу. А що конкретно спонукало махнівців зібрати загальні збори і чим вони закінчились – йдеться у цій публікації.
На майдані, коло клубу зібрались махнівці
Незважаючи на вихідний день, чи не вперше від початку війни на Чернігівщині відбулись загальні збори громадян як прояв безпосередньої прямої демократії, і не де-небудь, а в козацькому селі Махнівка, що на Борзнянщині. Місце збору – місцевий будинок культури. Найболючіше питання порядку денного – мисливські угіддя. Мисливський колектив у Махнівці дружний, тож не дивно, що на збори зійшлась чимала частина села. І хоча полювання як таке нині заборонене через війну, але питання догляду за тваринним світом, боротьба з браконьєрством та «білі плями» на картах угідь потребують нагального вирішення. Тим паче, що постало питання надання у користування мисливських угідь площею 601 гектар земель комунальної власності запасу та резерву Плисківської ОТГ, які виявило бажання взяти ТОВ «Мисливсько-рибальське підприємство “Єгер”».
Із настроїв у залі можна зрозуміти, що стосунки між місцевими мисливцями та «Єгерем» давні, але напружені та непрості. Втім, наявність на зборах власників «Єгеря», місцевої влади та представника Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства передвіщало здоровий конструктив.
Голова Плисківської ОТГ Марина Вірко пояснила, що прибула на збори разом із секретарем, старостою і начальницею земельного відділу виключного задля того, аби вислухавши думки сторін, надалі ухвалити чи не ухвалити відповідне рішення.
А питання на порядку денному доволі просте: за ким будуть у користуванні 601 гектар мисливських угідь, які нині мають статус мисливських угідь державного мисливського резерву. Зазначимо, що це питання зацікавило не лише махнівців, але й мешканців сусіднього Омбиша, яке входить до Крутівської громади. У Крутах же подібна до Плисок історія, от тільки земель там на 276 гектарів більше.
Як і належить вільним людям, на зборах обрали головуючого, секретаря та лічильну комісію – все серйозно і офіційно. Але разом із тим головуючий Микола Семенченко зазначив, що право голосу мають виключно ті, хто офіційно зареєстрований у Махнівці, бо питання стосується саме мешканців села, і саме вони ініціювали його розгляд на зборах. Власне, ніхто з присутніх і не заперечував.
У чому проблема?
Прояснити ситуацію, що склалася з мисливськими угіддями, взявся представник Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, який здійснює контроль за веденням мисливського господарства на території Сумської та Чернігівської областей, Микола Пиріг.
За його словами, у зв’язку з припиненням юридичної особи державного підприємства «Борзнянське лісове господарство», яке відбулося у січні 2022 року, 110 тисяч гектарів мисливських угідь, де раніше полювали мисливці Борзнянського району, перейшли до мисливських угідь державного мисливського резерву. Нині там заборонене будь-яке полювання та ведення мисливського господарства.
«Зараз ці території є фактично безхозними – без користувача мисливських угідь, там заборонено не лише полювання, а й ведення мисливського господарства – ні державна, ні комунальна структура не проводить там жодних біотехнічних заходів, не підгодовує диких тварин. Це, наголошую, мисливські угіддя без користувача мисливських угідь, – пояснює Микола Пиріг. – Тому ми звернулися до суміжних користувачів мисливських угідь та філії «Ніжинське лісове господарство» ДП «Ліси України» з пропозицією взяти в користування ці угіддя. Об’єктивно оцінюючи всі фактори, є досить висока імовірність, що філія «Ніжинське лісове господарство» ДП «Ліси України» не візьме у користування мисливські угіддя площею 110 тисяч гектарів. Догляд за ними вони просто не потягнуть через велику затратну частину на ведення мисливського господарства».
Виходить так, що на цих територіях має бути користувач, інакше це – «білі плями», охорона яких покладена на органи виконавчої влади, що реалізують державну політику в сфері мисливського господарства.
У 2022 році ТОВ «МРП “Єгер”» захотіли вирівняти межі свого мисливського господарства і звернулись до управління. По карті площа, яку вони планували взяти додатково, складає більше 6 тисяч гектарів, однак тут виникли певні складнощі на рівні громад.
Питання щодо надання у користування ТОВ «МРП “Єгер”» на сесію Чернігівської обласної ради не виносилось, але обговорювалось на деяких комісіях при обласній раді. Після перевірки пакету документів площа мисливських угідь, які планували надати у користування, зменшилась до 4622 гектарів, були виключені погодження Плисківської та Крутівської ТГ. Чому ці землі були виключені? Бо згідно порядку обласної ради, ТГ не мають право погоджувати листами чи виконкомами, а тільки через рішення сесії. Враховуючи те, що через сесії ці питання не провели, площі залишились «білими плямами» на карті мисливських угідь. Наразі це – мисливські угіддя державного мисливського резерву. Як довго угіддя залишатимуться резервом залежить спочатку від рішень сесій Плисківської та Крутівської ТГ, а потім – від рішення сесії обласної ради.
Мисливське господарство – не завод
Для представників державного мисливського нагляду ідеальним варіантом було б те, щоб ці мисливські угіддя взяли б у користування мисливські господарства, однак не всі погоджуються сьогодні розширювати площі мисливських угідь.
«Всі наші мисливські господарства, враховуючи воєнний стан, знаходяться на межі виживання, – каже Микола Пиріг. – Чому так склалося? Війна… Полювання не проводяться, надходжень немає. УТМР виживає за рахунок внесків, приватні господарства – за рахунок власників і поповнення статутного фонду, державні підприємства існують за рахунок коштів, зароблених в лісовому господарстві».
Утримувати мисливські угіддя недешево. Так, якщо порахувати, що на території 110 тисяч гектарів має працювати не менше 13 працівників, то на рік потрібно десь знайти щонайменше два з половиною мільйони гривень.
«Мисливське господарство – це не завод, який виготовляє продукцію щодня. Для того, щоб виростити трофей, треба від 5 до 8 років. Я працюю в цій галузі 18 років і можу відповідально заявити, що жодне мисливське господарство не виходило нуль на нуль за рахунок надходжень від ведення мисливського господарства», – сказав Микола Пиріг.
У «Єгері» пояснили, що без цих угідь не здолати пресинг браконьєрів
Те, що вже не буде як раніше, у Махнівці зрозуміли всі. Головуючий на зібранні Микола Семенченко припустив, що на ці угіддя можна було б запросити іншого користувача, однак і тут не все просто. Адже, якщо міркувати логічно, то кому потрібен апендикс упритул до діючого мисливсько-рибальського підприємства? Це додаткові проблеми і конфлікти.
Один із співзасновників ТОВ «МРП “Єгер”» Андрій Рева пояснив, що ці мисливські угіддя їм цікаві виключно через те, що впритул прилягають до наявних угідь.
«Наше господарство існує більше 10 років, і починалося все зі 110 тисяч гектарів. У нас немає гігантизму і бажання мати велику площу, тому через рік ми відмовились від цієї великої площі на користь інших користувачів, – каже Рева. – Таку площу нереально і нераціонально утримувати з точки зору ефективності мисливського господарства. Це – величезні затрати в єгерську службу, біотехнію, охорону тощо, це просто непосильно для нас. Тому вирішили зупинитися на 17,8 тисячі гектарів угідь».
За словами Андрія Реви, ділянка, в яку входять території поблизу Махнівки, Крут, Печей та Українського, – це основні території, які додаються.
«Глобально для нас нічого не зміниться, якщо нам не погодять, але саме тут відновлюється звір і звідти ми спостерігаємо пресинг браконьєрів. Браконьєри заїжджають з боку Ніжина з тепловізорами, дронами, оптичними прицілами – оснащені за останнім словом техніки, і це під час воєнного стану, коли полювання взагалі заборонено. Проте, оскільки ці території є фактично безхозними, то ми не можемо ефективно захищати дичину і взагалі робити там будь-що – хоч то біотехнічні заходи, хоч підгодівля».
«Білих плям» не буде: домовленості скріплять договором
Михайло Рева, який також є співзасновником товариства і є вихідцем із сусіднього Івангорода, наголосив, що залишати ці території «білими плямами» не можна.
«Ми готові домовлятись по всіх питаннях, нас цікавить збереження цієї території, – каже він. – Якщо громада виступає проти вольєру для розведення благородних оленів, то його тут не буде. Ви побачите, як ми це зробимо в Івангороді, а потім скажете. Щодо полювання місцевих мисливців, то проблем тут не буде, але все має бути впорядковано, і ми сподіваємось на підтримку мисливських колективів у боротьбі з пресингом браконьєрів. Залишати ці території без охорони і догляду не можна».
Андрій Рева також додав, що їхнє ТОВ «МРП “Єгер”» є єдиним в Україні мисливсько-рибальським підприємством, яке надає первинним колективам відстрільні картки за символічні кошти – одну гривню.
«У нас немає внесків, а мисливські картки тільки для того, щоб підписатись в журналі і єгері могли розуміти, де мисливський колектив буде здійснювати полювання», – додав він.
Зрештою, після конструктивної дискусії, мисливці та власники ТОВ «МРП “Єгер”» домовились обумовити всі важливі питання письмово, закріпивши це в договорі. Всі розуміють, що в інакшому випадку ця резервна територія перетвориться в сафарі для браконьєрів, а мисливець, який себе поважає, перш за все дбає про тваринний світ, а вже потім — про полювання.
Віталій Назаренко, фото автора
